Євген Шантир

Що я такого зробив?

shantyr — Mon, 09 Nov 2026 12:48:51 GMT

Трамп не вірить, що демократи розпочнутьпроцедуру його імпічменту:
Що я такого зробив?

ІВАННА КОСТІНА, ІРИНА БАЛАЧУК

ПрезидентСША Дональд Трамп не думає, що демократи розпочнуть проти нього нову процедуру імпічменту, бо вважає, що він навпаки "заслужив найвищу оцінку".

Прямамова Трампа: "Я не можу собі цього уявити (нової процедури імпічменту –
ред.). Що ж я такого зробив? За мною – найкращі два роки за всю історію
президентства… Я вважаю, що за зміцнення кордону я заслужив найвищу
оцінку".

Вінтакож додав, що його також нібито "дуже високо оцінюють за те, що домігся
висилки з країни небезпечних осіб". "Але водночас я втрачаю від цього,
оскільки ми також депортували людей, які мали хорошу роботу, а їхнім
єдиним проступком – єдиним порушенням закону – було те, що вони нелегально
в'їхали до країни", – сказав президент США, запевнивши, що хотів би
співпрацювати з демократами в питанні імміграції.

Голова ГО «Примножимо славу Придніпров’я» В.В. Берізка

Колись у цей день готувалися до свята

shantyr — Fri, 06 Nov 2026 18:37:23 GMT

Колись у цей день готувалися до свята

Розумію, що жити минулим це не досить перспективна дія, але не можу нічого із собою зробити.
Тому що на пам'ять приходить така думка з приводу сьогоднішньої ситуації в Україні.
Недавно спілкувався з одним із своїх друзів щодо ситуації в країні.

І прийшли до такого висновку, якби колись років 40 у розмовах із людьми хтось видав свою думку з приводу того, що подібне може трапитися із нині нашою країною, таку людину могли б пропонували в будинок для психічно хворих громадян.

Але сьогодні, відкинуті всі колишні події, а тому нині вже мало хто й згадує про те, що в цей день готувалися до важливого святкування. За цим і хочу звернутися до нашої молоді, чи відають вони про яке свято тут я обмовився, до якого ми готувалися в цей переддень.

Я не хочу входити в політичні дебати і в оцінювання певного свята – це вже минулий час.
Але все таки ми жили в тій епосі, а тому не можу сьогодні не пригадати, як ми готувалися до цього свята, що завтра буде. Тоді збиралися люди на майданах і проходили з прапорами і гаслами та йшли по вулицях. демонструючи радісні обличчя, особо не вникаючи в сутність цього свята. Але воно було і залишається в багатьох із моїх «однокласників» (так я називаю людей свого віку). І воно буде залишатися завжди з нами, поки ми живі і пам'ять залишається в нашій підсвідомості.

Голова ГО «Примножимо славу Придніпров’я» В.В. Берізка

Запрошую нових людей до складу своїх друзів

shantyr — Thu, 05 Nov 2026 11:36:14 GMT

Запрошуюнових людей до складу своїх друзів

Маю на увазі – до складу нашої громадської організації «Примножимо славу Придніпров’я».
Коли більш предметно спілкуватися із людьми, то можна побачити досить значну частину
мешканців нашої країни, якімогли б ще вести свою діяльність на користь суспільства
на громадських засадах.

Ось тому й доводиться мені практично щодня вести співбесіди із земляками на
предмет входження до складу нашого формування. Звичайно, не завжди випадкові
контакти дають позитивні результати. В той же час, навіть невеличка інформація
про нашу діяльність справляє певне враження у людей. А тим більш, що коли люди
чують інформацію про нашу всеядну діяльність, то їм у підсвідомості закладається
певна «інфа», що далеко не все загублено в Україні.

Виходячи з цього, в черговий раз звертаюся до своїх знайомих і ще поки що незнайомих.
Лише в колективі нашої спільноти ви зможете відчути себе дійсним громадянином
своєї країни. Тому що саме з нами ви зможете знайти себе в певній корисній
справі. Адже при намаганні людини знайти себе, саме тут, поряд з нами ви можете
відчути себе справжнім громадянином, а не лише по паспорту. Отож ставайте з
нами в загальний стрій і ви зможете відчути саме тут справжньою людиною.
Саме тут ви зможете йти далі з нами в 21 рік діяльності нашої громадської
організації. Чекаємо на скору зустріч з порядними співгромадянами!

Голова ГО «Примножимо славу Придніпров’я» В.В. Берізка

4 листопада – День залізничника України!

shantyr — Wed, 04 Nov 2026 06:59:58 GMT

4 листопада – День залізничника України!

Можемо лиш уявити собі, з якими труднощами доводиться зустрічатися тим людям,
які колись вдягли на себе громадянську форму залізничника в нинішній країні.
Тому хочу дише привітати цих справжніх трударів такої важливої галузі,
як залізна дорога із їх професійним святом!
І хочеться їм побажати, щоб скоріше закінчилось нинішнє безумство
та прийшов край цьому безглуздю!
А вдома щоб завжди вас чекало любляче сімейство і домашній комфорт!

Голова ГО «Примножимо славу Придніпров’я» В.В. Берізка

Про моїх друзів із СПУ

shantyr — Sun, 01 Nov 2026 05:34:27 GMT

Про моїх друзів із СПУ

Вчора я повідомляв, що в цей день, 26 жовтня1991 року, була створена Соціалістична партія України.
Тоді це було 35 років назад фактично єдине політичне формування в ставшій незалежною країні.
Ось тому мені, як одному із засновників цього формування, довелося відшукати певну
частину однодумців, щоб привітати своїх друзів із цією подією. Роки після її
розрушення зробили свою справу, тому мені вдалося відшукати для привітання
півтора десятка своїх однодумців.

Серед моїх однопартійців були такі відомі вУкраїні політики, яких в той час знала певна частина
активних співгромадян і з якими нам довелося провести не один рік спільної діяльності.
Весь час тоді партію очолював Олександр Олександрович Мороз, відомий політик, який свого часу
став головою Верховної Ради України. Але він не зміг зробити все, щоб партія стала потужною силою
і демократичним шляхом змогла зайняти ведуче місце в країні.

Хочеться назвати також відомих політиків таких, як Додонова Людмила Григорівна,
Іван Сергійович Чиж, Лавриненко Микола Федорович. Суттєву роль в партії відігравав Андрій Володимирович Яненко, голова ревізійної комісії.Це я назвав лише кількох своїх товаришів попартії.
Але в її складу активу було ще багато талановитих політиків, які могли б стати на певних ділянках державного управління. Але так трапилося, що згодом партія, а точніше близько 2000 року, практично перестала існувати.

Вона розпалася на кілька автономних політ формувань, що й привело Україну до
сьогоднішнього становища. А можна ж було діяти більш розумно і дипломатично,
щоб не дати країні зійти до нинішнього стану. Слава моїм товаришам, які вчора
відзначили свій 35-річний ювілей! Бажаю їм всього найкращого, адже ж вони
прагнули бачити свою країною найбільш важливою політичною державою!

Голова ГО «Примножимо славу Придніпров’я» В.В. Берізка

СПУ - 35 років!

shantyr — Mon, 26 Oct 2026 08:51:23 GMT

26 жовтня – 35 років СПУ

Згадаймо, що сьогодні, 26 жовтня виповнюється 35 років із дня заснування Соціалістичної партії України.
Я буводним із її засновників. В її меті була відбудова в Україні по справжньому справедливе суспільство,
де кожній людині було б комфортно жити.
Але ця мета декому не сподобалася, бо далеко не всі прагнули до створення справжньої незалежної країни із таким устроєм, де б кожна людина відчувала себе гордою за свою державу.

Тому партії вдалося проіснувати лише 9 років і знайшлися «розумники», які виконали певні завдання своїх господарів і партія була розрушена. Але залишилися ще люди, які в своєму житті продовжують
діяти саме на принципах соціальної справедливості. Отже, запрошую своїх друзів, хто були
колись зі мною в єдиній тоді партії справедливості згадати один одного і привітаємо із цією подією!

Віктор Березка, бувший голова обласної організації СПУ

Про ведення прийому громадян нашою Організацією

shantyr — Mon, 19 Oct 2026 06:16:51 GMT

Про ведення прийому громадян нашою Організацією

Загалом, коли ведеться тема щодо прийомугромадян,
то це завжди стосується якихось владних структур. Та ще хіба що тих
структур, які відомі мешканцям нашої країни. А це або ж керівництво підприємств
чи профспілкові структури.

В той же час згідно нашого нині діючого Статуту громадська організація
«Примножимо славу Придніпров’я» має такий напрямок діяльності,
ведення прийому громадян. Частіше всього це стосується перш за
все членів нашого формування, тобто учасників Організації.
Але ми не відмовляємося і від допомоги іншим нашим землякам, які інколи звертаються до
нас за допомогою. Звичайно ми не всесильні, але в дечому вже маємо свій досвід
допомоги людям в їх побутових питаннях.

Проте є певні правила ведення прийомугромадян, які звертаються до нас за допомогою.
При зверненні до нас земляків – мешканців області чи тих, хто нині знаходиться на виїзді
по всьому світові. Ми відразу ж повідомляємо таким прохачам.

Організація береться за справу допомоги в вирішенні цієї проблеми лише після того як прохач
вступить до нашого формування, тому що вона взяла на себе обов’язок захищати інтереси своїх
учасників об’єднання. Так що майте на увазі, коли в кого виникають проблеми, які потребують допомоги Організацією, то краще раніше оформити своє членство в нашому складі, тоді ви можете бути впевненими, щ у вас буде підтримка однієї із вагомих громадських формувань нашого регіону, відомого далеко за межами області.

Голова ГО «Примножимо славу Придніпров’я» В.В. Берізка

Як війна змінила українців

shantyr — Mon, 19 Oct 2026 06:10:27 GMT

Як війна змінила українців

Кілька десятиліть тому експерти нерідко називалипересічних громадян "маленькими українцями".
Нині про гідність українців та їхню мужність у протистоянні ворогу знає весь світ. Та як самі
українці оцінюють себе і свою країну? На що вони спираються, щоб вистояти у
війні з Росією?
Нещодавно дослідницька агенція InfoSapiens провела соціологічне дослідження,
яке дає відповіді на ці важливі для українського суспільства питання.
Пронаціональний характер, єдність суспільства та емоційний стан українців TrueUA
поговорив із заступницею директора InfoSapiens Інною Волосевич.
— Ви провели цікаве"народне" дослідження національного характеру, запропонувавши
респондентам назвати дві-три риси українського народу. Це було відкрите
запитання, без підказок. Як і у 2024 році, основними рисами національного
характеру стали працьовитість — 19%, доброта — 15%, волелюбність і сила — по
13%. Далі у списку — мужність, стійкість і незламність. Чому ці риси не
опинилися на перших місцях?
— Мені здається, що мужність, стійкість, незламність —
ці риси українці вповні виявили тільки під час повномасштабної війни, а
працьовитість — це вже така риса, яка щонайменше кілька століть приписується
нашому національному характеру. Відповідно, у людей перша асоціація пов’язана з
працьовитістю, тобто це більш культурно закорінена риса.
— У 2022 році працьовитістьназвали 12% опитаних, а зараз — 19%. Чим можна пояснити таке зростання?
— Тому що у 2022 році на перше місце вийшла єдність,
бо тоді була мобілізація довкола влади для протидії агресору. Тоді, звичайно,
повномасштабна війна була у центрі всього. А тепер, на жаль, відбувається певна
адаптація, війна не закінчується, і тому українці частіше самі починають
говорити про цю адаптацію, називають такі характеристики, як стійкість,
незламність.
— У 2022 році єдність ізгуртованість назвали 32% українців, у 2024 році — 9%, а у 2026-му — лише 7%.
Чи означає це, що українці стали менше єднатися?
— Звичайно, так, тому що 2022 рік — це був пік
єдності, суспільство перебувало у стані шоку, але разом з цим цей шок також
викликав сильну хвилю емпатії, тобто взаємодовіри, взаємопідтримки. Але
суспільство не може роками перебувати в такому стані, з часом більшість
очікувала перемоги, закінчення війни, цього не відбулося і відновилися якісь
задавнені конфлікти, чвари, виникли нові конфлікти, пов’язані з війною. Тобто
відчуття єдності суттєво зменшилося, і також серед негативних рис також все
частіше почали називати роз’єднаність.
— У 2026 році образ українцівстав виразніше пов’язаним із витривалістю та здатністю вистояти. Порівняно з
2024 роком найбільше зросла частка тих, хто характеризує українців як стійких —
із 7% до 14%, незламних — із 7% до 12%, терплячих — із 8% до 11% та мужніх — із
7% до 9%. Також додалася характеристика "витривалість" — її назвали
6% опитаних. Як усвідомлення цих рис допомагає людям в умовах війни?
— Люди усвідомлюють, наскільки вони все ж таки успішно
адаптувалися до абсолютно жахливих, нелюдських умов. Це усвідомлення цих
суспільних процесів як позитивних є дуже добре, тому що це вселяє надію,
сподівання на те, що, незважаючи ні на що, ми вистоїмо і ми все це здатні
витримати. Люди не впадають у відчай від того, що війна ніяк не припиниться.
Народ до цього жахіття адаптується і продовжує боротися, продовжує опиратися
агресору.
— Частка негативниххарактеристик зросла до 18%. Роз’єднаність назвали 5% опитаних, злість — 3%,
жадібність і неосвіченість — по 2%, пасивність — 1%. Інші негативні риси
назвали 5% респондентів. Чому серед цих характеристик з’явилася злість?
— Злість виникла, власне, через ці внутрішні
конфлікти, насамперед на недостатньо ефективну владу. Незважаючи на всі
зусилля, ми не можемо поки що зупинити агресора, а всі ці корупційні скандали
на тлі війни видаються ганебними, і відповідно українці відчувають злість, це
або злість на владу, або злість один на одного.
— А чому серед негативних рисукраїнці називали неосвіченість?
— В усіх дилемах, конфліктах люди один одного
звинувачують в неосвіченості, дурості, неінформованості тощо.
"Більшість пишаєтьсясвоєю державою — це дуже високий показник для індивідуалістичної країни». Гордістьза українське громадянство залишається на високому рівні: її відчувають 88%
українців, як і у 2024 році. Частка тих, хто дуже пишається тим, що є
громадянином України, становить 63%, а тих, хто скоріше пишається, — 25%. Чому
цей показник не сягає 100%?
— 97% українців пишалися своїм громадянством саме у
2022 році, коли на тлі шоку війни відбувся і позитивний шок, що ми успішно
можемо такій шаленій військовій махині протистояти. А зараз, коли війна ніяк не
закінчується, через це відбувається певне розчарування у частини українців. Але
я нагадую, що у 2020 році тільки 69% респондентів пишалися, що є громадянами
України, а у 1993 році взагалі їх було тільки третина — 34%. Тому що це була
постколоніальна країна, і багато українців тоді сприймали державу як таку, що
успішно не відбулася. Це сприйняття почало відходити вперше після Помаранчевої
революції — тоді 54% українців почали пишатися тим, що вони громадяни України,
другий сплеск був після Революції Гідності і зараз — завдяки нашій стійкості у
війні.
Ми колись думали, що ми — постколоніальна, слабка,
ніяка держава без жодних перспектив. Ми бачимо, наскільки ми здатні опиратися
такій велетенській силі, такому озброєнню, як у Росії, і відповідно тепер
більшість пишається своєю державою — це дуже високий показник для
індивідуалістичної країни, тобто такі показники іноді бувають у
колективістських чи навіть диктаторських країнах, але також і у
постколоніальних країнах, які вибороли свою незалежність, яким вона важко
дісталася.
— Це, мабуть, можна пояснитипасіонарністю нашого народу?
— Так, звичайно. Все ж таки, незважаючи на те, що
очікуваної перемоги немає, сама здатність стільки років витримувати це все —
надзвичайна, тут є чим пишатися.
— Водночас у 2026 роціукраїнці частіше повідомляють про негативні емоційні стани, ніж у 2024-му.
Найпоширенішими залишаються тривога, страх і паніка: їх відчувають 39% опитаних
проти 33% у 2022 році. Із чим це пов’язано?
— Це через втому від війни. Ми змогли підірвати
інфраструктуру Росії і відповідно зараз вона відповідає тим самим — звісно,
люди тривожаться через обстріли інфраструктури, бо це і продукти, і тепло
взимку, і електромережі тощо. Наскільки я пам’ятаю, все ж таки у 2024 році
таких загроз було менше, тобто ситуація побутова, емоційна в цьому році гірша.
А ще в 2024 році більша була надія, що ось-ось буде кінець війні, а зараз вже ніхто
цього не чекає.
— Частка тих, хто відчуваєзлість і роздратування, зросла з 22% до 28%, розгубленість і безнадійність — із
16% до 22%, а емоційну нестабільність — із 25% до 27%. Водночас частка тих, хто
не відчуває жодного з перелічених станів, зменшилася з 23% до 21%. Про що
свідчить така динаміка?
— У 2024 році було більше чекання перемоги або
закінчення воєнних дій, а зараз кінця війні не видно. Безнадійність і
розгубленість виникають від того, що незрозуміло, як планувати життя. Тобто
неможливо все життя жити в очікуванні кінця війни.
— Цікаво, що одночасно зізростанням негативних емоцій у 2026 році українці частіше переживали й
позитивні емоційні стани. Найпоширенішою залишається віра в перемогу: її
відчувають 58% опитаних проти 54% у 2024 році. Помітно зросла віра у стійкість
української армії та держави — із 45% до 54%, а також натхнення і гордість за
український народ та армію — із 44% до 50%. Найбільше українці вірять в армію.
Як можна пояснити цей парадокс?
— Зараз ми нарешті завдаємо Росії дуже болючі удари у
відповідь. Тому тут такий парадокс, що віра у перемогу зросла, але при цьому
більшість вважає, що війна закінчиться або через роки, або взагалі невідомо
коли. Люди стали більше, ніж в 2024 році, вірити, що війна закінчиться
перемогою, але незрозуміло, коли це станеться. У 2024 році ще якісь експерти
очікували швидкого закінчення війни, зараз такі прогнози зникли принаймні в
перспективі року.
— Значно частіше українціназивали й повсякденні джерела позитивних емоцій. Частка тих, хто відчуває радість
від спілкування з людьми, зросла з 30% до 43%, від відпочинку — з 28% до 37%,
від роботи — з 23% до 31%. Поряд із посиленням тривожних думок частішими стають
і позитивні емоції. Чи можна це вважати свідченням того, що життя
продовжується, а люди адаптуються?
— Це певна ознака адаптації. Люди більше спроможні
повністю віддаватися нормальному життю, роботі, відпочинку, замість того, щоб
постійно тривожитись. Поряд зі зростанням негативних емоцій від війни, водночас
люди стали більше спроможні взагалі про неї забувати, відсторонюватися і
займатися своїм повсякденним життям.

Голова Громадської організації "Примножимо
славуПридніпров’я" Віктор Березка

Про захист історичних цінностей

shantyr — Mon, 19 Oct 2026 06:03:56 GMT

Прозахист історичних цінностей

Останнім часом у нашій країні до історичнихцінностей ставлення досить скептичне,
а частіше всього – критичне. Хоча в любий історичний період може бути не лише
негативні явища, але й те, що потрібно зберігати і не забувати. Це одна із тем,
чим займається громадська організація «Примножимо славу Придніпров’я» від
самого початку свого існування. Саме для цього і був створений відповідний
виконавчий орган нашого формування під назвою Комітет по захисту історичних
цінностей.

Ось якими справами опікується цей орган.
Він організовує вшанування земляків, які прославили рідне
Придніпров’я в науці, освіті, медицині, літературі та мистецтві, героїв війни
та праці, видатних державних діячів, громадських патріотів та активістів
минулого, представників еліти сьогодення. Проводить заходи по привиттю у
населення поваги до етнічного розмаїття Придніпров’я, чутливість до його
цінностей та інтересів, почуття відповідальності за долю всієї людської
цивілізації перед загрозою глобальних катастроф та міжнаціональних конфліктів.

Серед його справ – здійснення захисту славних сторінок минулого історії краю,
проведення „круглих столів”, дискусій, підготовка публікацій, доповідей,
інформації про пам’ятки історії і культури, історичні місця, унікальне природне
середовище, на теми етики, моралі.

Комітет приймає активну участь в патріотичнихакціях,
державних святах, народних гуляннях, ініціює святкування міжнародних
свят у територіальних громадах області. Він здійснює пошук людей, небайдужих до
справ Комітету і Організації. Від імені Організації проводить поздоровлення
галузей з їх святами, веде роботу по охороні пам’ятників історії і культури,
організовує роботу по присвоюванню почесних звань Організації, здійснює заходи
по збереженню історичних будівельних споруд, проводить заходи по збереженню
місць поховань і відповідних ритуалів. В його функції відносяться також
організація відзначення урочистостих подій минулих літ.
Нині комітет готується до чергової річниці визволення Дніпропетровська,
яке сьогодні носить ім’я Дніпро, від фашистських загарбників. Ось тому ми й запрошуємо
активних мешканців нашого мегаполісу до цього заходу.

Він буде проводитися 25 жовтня, коли ми підійдемо до меморіальному комплексу,
що розташований на проспекті Мануйлівський, колишній Воронцова.
Він розташований поблизу церкви, неподалік від АНД районної адміністрації.
Кожен учасник заходу має право із собою принести квіточки пам’яті, чи постояти в стані урочистого мовчання біля пам’ятника воїну-визволителю. Отже – чекаємо всіх небайдужих до пам’яті про наших колишніх визволителів.

Голова Громадської організації Примножимо славуПридніпров’я" Віктор Березка

Чому з віком люди прокидаються все раніше?

shantyr — Fri, 16 Oct 2026 04:55:41 GMT

Чому з віком люди прокидаються все раніше?

Я весь час думав, що зі мною відбувається, щоя засинаю біля 20.00,
але просипаюся вночі біля 3-ї години.
Гадав, що це щось неправильне зі мню відбувається.
Але сьогодні ранці ось знайшов якийсь матеріал,
який дає певне пояснення цьому процесу.
Ще б пак, адже мені вже пройшов перший місяць 80-року життя,
тому в мене оказується відбулися певні зміни в моєму організмі.
Думаю, що для певної категорії наших читачів він також буде корисним,
щоб не переймалися такими перебудовами в своєму тілі.
Це я знайшов в інтернеті і взяв собі до уваги. Знайомтеся і ви, мої однолітки, яких
нині стає все більше в числі наших читачів сторінки громадської організації
«Примножимо славу Придніпров’я».

Віктор Березка, голова Організації
_______________________________________________

Чому людистаршого віку прокидаються на світанку навіть без будильника? У мозку працює
своєрідний годинник, який допомагає нам засинати й прокидатися приблизно в один
час. Його налаштовують сонячне світло, прийоми їжі, фізична активність і навіть
спілкування з людьми. Фахівці пояснюють це, що з роками мозок гірше реагує на
ці сигнали. Відтак організм раніше відчуває наближення ночі. Людина починає
позіхати ще ввечері, раніше лягає спати й прокидається на світанку. Причому це
не означає, що літнім людям достатньо п'яти-шести годин відпочинку. Їм, як і
більшості дорослих, потрібно від семи до дев'яти годин сну.

Найнесподіваніша причина ховається в кришталику ока. З віком він пропускає менше світла,
особливо синьої частини спектра, яка допомагає мозку орієнтуватися в часі доби.
Особливо помітним це може бути за катаракти, коли кришталикмутніє.
Мозок отримує слабший світловий сигнал увечері й ніби вирішує, що сонце
вже сіло. Через це вироблення мелатоніну, гормону, який допомагає заснути,
починається раніше.

Цікаво, щодеякі дослідження зафіксували поліпшення сну після операції з видалення
катаракти. Проте результати різняться. Якщо ви прокидаєтеся рано, але добре
висипаєтеся, змінювати нічого не обов'язково. А от коли новий режим заважає
життю, можна спробувати кілька простих кроків. Фахівці радять отримувати більше
світла ближче до вечора. Прогулянка перед заходом сонця або добре освітлена
кімната можуть допомогти трохи відкласти сонливість і зсунути пробудження на
пізніший час. Також варто регулярно рухатися, лягати спати приблизно в один
час, уникати алкоголю перед сном та не дрімати довго вдень.

Віктор Березка