| Меню сайта |
 |
|
|
 |
| Категории раздела |
|
|
|
|
| Статистика |
|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0
|
|
|
| Приветствую Вас, Гость · RSS |
01 Июля 2025, 3.09.31 |
ЦЕНТР НАУЧНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИХ УСЛУГ - Новый психоаналитический подход к решению вашей внутренней гармонии
Евгений Шантырь - профессор психологии, врач, доктор философии по медицине, готов помочь вам разобраться с тем, что мешает вашему личному и профессиональному росту.
Вместе мы определимся с истинными причинами ваших проблем и разработаем индивидуальный план действий для их преодоления.
Не откладывайте свою жизнь на потом,
начните своё развитие, как личности, прямо сейчас: +380970266288, Viber, Telegram, WhatsApp, Messenger, Zoom, [email protected]
Запись на консультацию
СІМ’Я ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Сім’я як базове поняття розвитку суспільства
Скажемо прямо: на сьогодні ані міжнародне право, ані законодавство окремих країн не дає вичерпного юридичного визначення поняття «сім’я» у вигляді окремої статті чи чіткої дефініції. При цьому наявні юридичні тлумачення цього терміну відзначаються величезною різноманітністю, смисловою неоднозначністю і, головне, дуже частозовсім нічого не значущими загальними фразами.
Ось кілька ключових прикладів — переконайтесь самі.
Загальна декларація прав людини:
«Сім’я є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави».
Це визначення також закріплено у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права.
У законодавстві США поняття «сім’я» — це правова мозаїка.
Кожна галузь права (житлове, трудове, податкове, імміграційне, кримінальне, соціальне) — і навіть кожен штат — по-своєму формулює визначення сім’ї, залежно від своїх потреб та цілей.
Наприклад: Податкове право:
«Сім’я — це ті, кого утримуєш, хто живе з тобою, навіть якщо формально не перебуває у шлюбі».
Сімейне право, Каліфорнія:
«Сім’я включає подружжя, колишнє подружжя, співмешканців, осіб у стосунках побачень, батьків спільних дітей та близьких родичів по крові або шлюбу».
Житлове право, Нью-Йорк:
Визначення сім’ї охоплює: «одну, двох чи більше осіб, які проживають разом у тривалих, стабільних стосунках, подібних до шлюбних, незалежно від статі, родинних зв’язків або наявності зареєстрованого шлюбу».
Російська Федерація:
Сімейний кодекс: «Сім’я — союз подружжя, батьків і дітей, а також інших осіб, якщо це передбачено законом».
Житловий кодекс:
«Сім’я — це особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство».
Франція, Цивільний кодекс:
«Сім’я ґрунтується на шлюбі або громадському партнерстві (PACS), включає спільне ведення господарства та виховання дітей».
Саудівська Аравія, ісламське право (шаріат):
«Сім’я — союз чоловіка й жінки, де чоловік є главою, а жінка зобов’язана підкорятися в межах Корану».
Китай, Цивільний кодекс:
«Сім’я — це основний осередок суспільства. Держава захищає законні інтереси членів сім’ї. Члени сім’ї мають поважати одне одного, піклуватися і допомагати, підтримувати гармонію в родині».
Україна, Сімейний кодекс:
«Сім’я — це особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки».
Ну, погодьтеся, шановні читачі, ці визначення настільки неконкретні й розмиті, особливо в країнах так званого цивілізованого світу, що під них можна підвести практично будь-які форми людських взаємин. До того ж тренд останніх років — ще більше розширення поняття сім’ї: групові чи відкриті сім’ї, одностатеві шлюби, громадянські союзи, партнерство тощо.
А якщо до цих законодавчих формулювань додати ще й світоглядні аспекти різних психологічних шкіл і окремих фахівців, які використовують різноманітні кількісні та якісні критерії, що нібито відображають приналежність людини до сім’ї — наприклад, емоційну залученість, фінансову залежність, спільну господарську діяльність, відсоток спільно проведеного часу тощо — то ви самі розумієте, як легко потрапити в таку «сім’ю» як у поняттєву структуру, і так само легко опинитися поза її складом, якщо, скажімо, відсутні необхідні емоційні відносини.
Ми, звісно ж, нікого тут не критикуємо й ставимося з розумінням і глибокою повагою до всіх цих підходів — підкреслимо це. Але водночас для всіх нас вкрай важливо, щоб у суспільній свідомості мала місце саме смислова цінність інституту сім’ї. Інакше про що тоді, власне кажучи, цей закон — Сімейний кодекс, якщо в ньому немає конкретного й однозначного визначення поняття сім’ї?
Чи варто дивуватися розмитості та дискредитації цього поняття в суспільстві, якщо одне з центральних понять у житті людини — «сім’я» — не має ані чіткого юридичного визначення, ані психологічної однозначності? Саме за таких обставин сім’я та її цінності неминуче втрачають своє соціально-психологічне значення, що ми, на жаль, і спостерігаємо в сучасному суспільстві.
Але найруйнівніше у цій понятійній ситуації щодо сім’ї — це неминуча деградація чоловічого та жіночого начала. Адже нічого створювати вже не потрібно, все й так нібито створене (вкрадене) до вас. Просто чудово! Усі довкола — чоловіки й дружини, або в крайньому випадку — члени сім’ї! І все це сьогодні подається як тріумф демократії, рівноправ’я та ліберальних цінностей! «Ура, товарищи», так і хочеться вигукнути! «Всё хорошо, прекрасная Маркиза!». А далі буде ще краще!
Адже недарма все частіше і частіше лунають заклики, особливо в так званому цивілізованому світі, про необхідність поступового скасування інституту сім’ї та шлюбу як застарілої форми людських взаємин за статевою ознакою.
І за таких обставин сім’я, як соціальна цінність, звісно ж, дедалі все більше і більше зникає з життя людини, а суспільство, включаючи державні та судові інстанції, починає розглядати будь-які спірні стосунки між чоловіком і жінкою, а також між людьми однієї статі, де існує деякий сексуальний підтекст, виключно як сімейні непорозуміння.
Така ж неоднозначна й надзвичайно розмита ситуація, якщо не гірша, склалася і щодо гендерного поняття «шлюб». Тут наявні, можна з упевненістю сказати, одні протиріччя. З одного боку, в законах існує певна реєстрація, а з іншого — нічого цього не потрібно: ваші стосунки в будь-якому разі, навіть юридично, вважатимуться сімейно-шлюбними.
Не будемо перевантажувати нашу статтю конкретикою щодо різних країн.
Наведемо лише один приклад.
У Сімейному кодексі України сказано: «Шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану» (ст. 21). У цьому випадку поняття шлюбу пов’язується виключно з реєстрацією певного сімейного союзу. Що саме мається на увазі під словосполученням «сімейний союз» у Сімейному кодексі України — на жаль, жодним чином не розкривається.
Іншими словами, незрозуміло, як може виникнути сімейний союз сам по собі, без державної реєстрації? Якщо припустити, що сімейний союз можливий без державної реєстрації, тоді будь-які відносини між людьми, які реалізуються на основі статевої приналежності, можна називати сімейними, тобто подружніми союзами. От і виходить, що одружуватися чи виходити заміж уже зовсім не обов’язково. Наприклад, оголосіть себе «цивільною дружиною» і все гаразд. Ви вже перебуваєте в правовому полі врегулювання всіх спірних питань сімейно-шлюбних відносин.
Саме такий підхід ми бачимо в Статті 74 Сімейного кодексу України, яка має назву: «Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають між собою у шлюбі…». Що означає «проживають однією сім’єю» в зазначеному кодексі — не пояснюється, і відповідно, це формулювання може тлумачитися довільно, включаючи будь-які форми людських відносин, особливо з огляду на крайню розмитість визначення поняття сім’ї у цьому ж законі.
За всієї поваги до згаданого закону, ми все ж переконані, що сім’я та сімейні відносини між чоловіком і жінкою, як юридичні, так і соціально-психологічні категорії, можуть існувати лише на підставі офіційної реєстрації своїх стосунків у державних установах або ж у церкві, якщо хочете, і більш ніяким чином. Інакше тоді всі відносини, що ґрунтуються на статевій ознаці, — уже сімейні. А такий підхід психологічно неминуче призводить до девальвації сім’ї як соціальної цінності.
Адже офіційна реєстрація стосунків за статевою ознакою — це далеко не лише отримання юридичного документа. Найголовніше в цій дії (ритуалі) — це якісний перехід особистості з одного психологічного стану в інший. І саме цей якісно новий психологічний стан запускає в повному обсязі весь механізм соціальної відповідальності людини за свою реалізацію за статевою ознакою. Без такої реєстрації не виникає в достатній соціальній мірі, закладеного самою природою відповідного психологічного стану, а отже не настає, як показує реальне життя, і повноцінного усвідомлення себе як чоловіка або дружини, тобто прийняття на себе відповідних правил взаємин і обов’язків у шлюбно-сімейних відносинах.
Тому офіційна реєстрація стосунків між чоловіком і жінкою у більшості випадків — це, передусім, універсальний критерій психологічної та соціальної зрілості особистості щодо власної реалізації за статевою ознакою. І тому в правовому полі, і у всіх сферах життєдіяльності людини, саме ці зареєстровані стосунки мають мати юридичну силу та свій конкретний соціальний термін. І цей термін повинен складатися не просто зі слова "шлюб", а включати словосполучення "сімейний шлюб". В інтересах родини та суспільства загалом саме термін "сімейний шлюб" необхідно використовувати в Сімейному кодексі як однозначне юридичне поняття.
Усі інші форми соціальних шлюбів, як різновиди сексуальних проявів людини в сучасному суспільстві, звісно ж, не повинні засуджуватись, а тим паче переслідуватись законодавчо, оскільки покликані насамперед демонструвати самим фактом свого існування ті омани, що панують у суспільстві в сфері сексуальних взаємин. І саме ступінь поширеності тих чи інших негативних гендерних явищ у соціумі є критерієм хибності наявного світогляду в суспільстві та пов’язаного з ним законодавства.
З цього випливає, що всі інші форми шлюбів: цивільні, гостьові, готельні, одностатеві та інші так звані шлюби, у тому числі й узаконені в ряді країн, мають регулюватися іншими відповідними законами, але в жодному разі не Сімейним кодексом. Абсолютно неприпустимо, на нашу думку, змішувати поняття сім’ї, як традиційної цінності, з усіма іншими формами людських проявів, у тому числі й у сфері сексуальної реалізації. Саме за такого підходу в суспільстві будуть формуватися пріоритетні соціальні цінності сім’ї та сімейного шлюбу.
Шановні читачі! Водночас ми сьогодні нікого не закликаємо до обов’язкового укладення офіційного сімейного шлюбу і тим більше нікого не засуджуємо за його відсутність. За наявності зазначеного вище законодавства та таких Сімейних кодексів, як нині, реєстрація сімейних шлюбів перетворюється не лише на певний фарс, а й тягне за собою цілу низку несприятливих наслідків, особливо для осіб чоловічої статі.
Це вам скаже будь-який юрист. Хоча й без юридичних оцінок зрозуміло, що стрімке скорочення офіційно зареєстрованих шлюбів у сучасному так званому цивілізованому світі є найкращим підтвердженням, м’яко кажучи, недосконалості чинного законодавства у цій сфері.
І результат такого стану речей сьогодні вже очевидний. Досить лише підкреслити, що в сучасному суспільстві, на жаль, не лише катастрофічно зменшується кількість зареєстрованих шлюбів і зростає кількість розлучень, а й спостерігається криза материнства — аж до втрати материнського інстинкту. Загрозливих масштабів набула криза батьківства. В той же час процвітає штучне запліднення, що дозволяє "виробляти" потомство у пробірці. До того ж зростає кількість покинутих дітей при живих батьках, усе більше дітей народжується хворими або з інвалідністю, фіксується зростання різноманітних правопорушень і навіть кримінальних злочинів у сфері сімейно-шлюбних відносин.
У чому ж основна причина таких негативних і руйнівних явищ у сучасному, здавалося б високорозвиненому й цивілізованому суспільстві? Відповідь на це питання, на нашу думку, очевидна й досить проста.
Криза сім’ї як соціального інституту, девіантна поведінка чоловіків і жінок в усіх аспектах реалізації особистості за статевою ознакою, численні проблеми зі здоров’ям дітей, неспроможність репродуктивної функції сучасної людини та її сексуальні трансформації — усе це є прямим наслідком помилкової загальноприйнятої системи світогляду у сфері сімейно-шлюбних відносин.
Цей світогляд, зрештою, формує у тій чи іншій країні відповідне законодавство, тобто Сімейні кодекси, які регулюють, а отже — і несуть повну, підкреслимо це, повну відповідальність усім своїм змістом за нинішній стан справ у сфері сімейно-шлюбних відносин.
Ось перше й найголовніше, з чим нам усім сьогодні необхідно погодитися. Ми — суспільство загалом, чоловічий і жіночий менталітет зокрема — є авторами катастрофічної кризи сім’ї та сімейно-шлюбного укладу життя в сучасному світі загалом і в окремо взятій країні. І щоб це виправити, слід передусім змінити власне мислення, сформувати новий світогляд і виробити принципово нову законодавчу базу.
Вже давно час усім погодитися будувати сімейні й подружні стосунки на принципово іншому, законодавчо затвердженому світогляді, де є місце і любові, і добровільності, і водночас — сімейній ієрархії влади. А якою саме буде ця влада, тобто правила взаємин у сім’ї, — нехай визначають самі подружжя. На якій підставі Сімейні кодекси в сучасному суспільстві, з пріоритетами демократії та свободи віросповідання, приписують та навіть нав’язують сімейним парам правила їхніх особистих стосунків на основі партнерства та рівності — як якоїсь незрозумілої однаковості?
Дивно, звісно, що в сучасному суспільстві, де переважна більшість людей вважає себе віруючими, на законодавчому рівні ніде навіть не згадується Біблія як джерело формування світоглядних засад у соціальному середовищі, зокрема й у сфері сімейно-шлюбних питань. На відміну від східних країн, де в основу сімейно-шлюбних відносин покладено Коран. Християнські ж підходи, як і постулати інших релігій, у Сімейних кодексах США, Європи, Росії та України не згадуються, зміст біблійних текстів не використовується і навіть в багатьох випадках окремі статті цих законів прямо суперечать віршам Святого Письма.
А що ж натомість? Та на жаль, жодної іншої світоглядної концепції в чинному сімейно-шлюбному законодавстві сучасного цивілізованого світу на сьогодні не запропоновано, окрім фраз про взаємну любов, повагу, партнерство, рівність як певну однаковість та інших подібних словосполучень, що не мають ані юридичного, ані навіть однозначного психологічного тлумачення й більше схожі на добрі побажання, а не на тексти законодавчих документів.
Шановні читачі, пропонуємо вашій увазі визначення сім’ї та сімейного шлюбу як базових понять розвитку суспільства, які нами науково обґрунтовані у відповідних фахових виданнях:
Сім’я — це соціальний інститут, що складається з групи осіб (двох і більше), які мають кровну спорідненість або спорідненість, набуту відповідно до чинного законодавства з метою формування особистості за статевою ознакою.
Сімейний шлюб — це добровільні стосунки за статевою ознакою між чоловіком і жінкою, зареєстровані відповідно до чинного законодавства, внаслідок чого вони стають подружжям і набувають соціального та юридичного статусу чоловіка і дружини.
Для соціальних служб і юридичного супроводу сімейно-шлюбних відносин сім’ю, виходячи з наведеного вище визначення, можна структурувати як сім’ю першого покоління (подружжя, батько, мати, діти), другого покоління (дідусі, бабусі, онуки) та сім’ю родинних відносин (усі інші кровні зв’язки).
Інтерпретуючи зазначене визначення сім’ї та сімейного шлюбу, слід також підкреслити, що формування і розвиток особистості за статевою ознакою стосується як дітей, так і дорослих, оскільки ніхто не є досконалим, і саме сім’я надає найкращі умови для повноцінної та гармонійної реалізації чоловічих і жіночих якостей та їхнього розвитку, з урахуванням, зокрема, й вікових особливостей.
З визначення також випливає, що сім’єю є всі, хто має між собою кровну спорідненість, незалежно від того, де вони проживають і які мають якісні чи кількісні характеристики міжособистісних відносин.
Народження дитини поза шлюбом також свідчить про виникнення сім’ї, оскільки з’являється кровна спорідненість. До сім’ї, безумовно, належить усиновлення, удочеріння та сімейні шлюби. Важливо також підкреслити, що вказане визначення поняття «сім’я» однозначно свідчить, що цей соціальний інститут завжди створюється з метою формування і розвитку особистості за статевою ознакою. Іншими словами, у сім’ї всі мають статеву ідентичність: чоловік, жінка, мати, батько, син, дочка, брат, сестра тощо, зокрема і в разі усиновлення чи удочеріння дитини.
Саме цим сім’я, як юридична та соціально-психологічна категорія Сімейного кодексу, повинна принципово відрізнятися від одностатевої сім’ї та одностатевих шлюбів, які укладаються та законодавчо оформлюються в багатьох країнах Європи й Америки.
Ми хочемо звернути особливу увагу на той факт, що формування та розвиток особистості за статевою ознакою можливі завжди і лише у взаєминах з протилежною статтю. Інакше кажучи, ані психологічно, ані фізіологічно неможливо бути чоловіком по відношенню до чоловіка, як і неможливо бути жінкою по відношенню до жінки. Для формування особистості за статевою ознакою обов’язково необхідна протилежна стать. Якщо цього немає — немає й розвитку особистості з урахуванням статевої природи, і статева ідентичність поступово зникає, що, на жаль, ми і спостерігаємо в сучасному суспільстві. А в результаті – ми бачимо стрімке зростання сексуальних трансформацій і збільшення кількості одностатевих шлюбів.
Таким чином, сімейні цінності та шлюб мають посідати пріоритетне світоглядне місце в суспільній свідомості як показник рівня зрілості особистості людини у сфері її сексуального самовираження. Водночас усім нам необхідно усвідомити й прийняти існуючу об’єктивну реальність, яка полягає в тому, що одна якість не буває без іншої, так само як не буває, наприклад, плюса без мінуса, світла без темряви тощо.
Іншими словами, міцна сім’я — як найоптимальніша умова для розвитку особистості людини за статевою ознакою, а також та соціальна гендерна якість, до якої людина, як правило, має прагнути в особистому житті — тим не менш, як би парадоксально це не звучало, не може мати справжню соціальну цінність і бути психологічним пріоритетом без існування в суспільстві інших форм сексуальних стосунків — таких як закоханість, романтика і сфера сексуальних послуг. І всі ці форми стосунків — прекрасні!
Але разом з тим, саме сім’я і сімейний шлюб, як базові поняття розвитку суспільства, повинні мати однозначну смислову цінність, щоб сприяти формуванню поведінкових пріоритетів чоловіків і жінок, захищати їхні природні якості та психологічно мотивувати їх до розвитку за статевою ознакою. І критерієм досконалості гендерного світогляду суспільства та Сімейного кодексу мають бути не добрі наміри, а реальне соціальне та сексуальне здоров’я чоловіків та жінок, їх бажання зареєструвати свої стосунки як сімейні і як результат – соціально здорова сім’я.
Євген Шантир, професор психології
P.S. Шановні читачі, більш детально ця тема викладена в науковій статті
"Социально-психологическая концепция основ законотворчества в области семейно-брачных отношений".
|
| Категория: ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ СТАТЬИ | Добавил: shantyr (29 Июня 2025)
|
|
Просмотров: 9
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
Євген ШАНТИР
